Мене завжди тішило, що українська вишивка подобалася моїм не-українським подругам. Ми з Ларою запізналися в мед-інституті, і до сьогоднішнього дня вона далі одна з моїх найближчих подружок. Лара стала найбільшим не-українським болівальником моєї ручної роботи – української вишивки – і справді різних традицій якими я з нею ділилась. Коли вона вийшла заміж за Паола, я ї’м вишила ніжного рушничка.

Композиція придумана, але коринні елементи взору я позичила з книжки Ольги Возниці, “Вишивка моє життя” INSPIRATIONS.  Мені захотілося перший раз вишивати очками і мені сподобався взір вишитий білою ниткою.  Такою мережкою я не вмію вишивати (поки що!) тому вишила таку яку бачила на бабціних рушниках.

It always made me really happy when Ukrainian embroidery was admired by my non-Ukrainian Australian friends.  Lara and I became friends at Med school and to this day she is one of my closest friends.  Lara is the biggest non-Uki fan of my Uki embroidery and of all sorts of other traditions I’ve shared with her over the years.  When she married Paul, I embroidered for them a softly-spoken little rushnyk.

The composition was essentially invented as I went along, but the core elements of the design I took from a book by Ol’ha Voznytsia, “Embroidery is My Life” INSPIRATIONS.  I had wanted to embroider with ochka, little square or round shapes pulled slightly tight so a small hole opens up in the middle, for the first time and the design embroidered in white threads caught my eye.  I don’t quite know how to do the technique of merezhka, essentially lace-making, in the original design so I did one I’d seen in my Baba’s work.

От рушник у прогресі:

Here is the rushnyk is progress:

і в завершеному вигляді.

and as a finished piece.

~oOo~

Back to РУШНИКИ ~ RUSHNYKY

Back to PROJECTS