Please scroll down for English.

Привіт друзі,

Слава Україні!

Окрім повідомлення про прогрес одної серветки, пишу перший пост із 24-го лютого 2022 року. Це не через брак думок і емоцій, не через брак чогось сказати або чим поділитись. Просто… ну, тому що складно. Так було. Так і є. Місяцями задумувалася про таку тему – Краса, як вид спротиву – а сьогодні вечером сідаю про неї щось написати, тому що день сумний, тому що ми сильні, тому що сьогодні 8-го березня і хочу посвяткувати вишивальниць, майстринь, свою бабцю, яка мене навчила вишивати, нашу маму, яка залишила за собою скарб виточнених вишивок.

Як і до того, протягом останніх 12 місяців, я стережу в соцмережах, на скільки зараз в Україні займаються майстрині вишиттям – сходяться в групи, діляться, вивчають вишивку, святкують своє. Мене захопив проєкт #сорочкадлязахисника (дивіться у Фейсбуці https://www.facebook.com/hashtag/сорочкадлязахисника), в якому вишивальниці і майстрині вишивають і збирають сорочки для захисниць і захисників України, який витягнув традиційну сорочку на щось гіпер-сучасне і сто відсотково вкоріннене в нашому часі. На окремі сторінці, існує звітування своєї роботи за останніх двох тижнів, де здають фогографії і підтримують одна одну. Записані майстеркласи в Ютюбі надають доступні інструкції, як вишити і вшити жіночу блюзку чи чоловічу хлоп’янку. Розсилаються книжки. Малюються схеми. Вишивають біля вікон в день, коли бракує світло. Святкують, святкують, свяктують своє. І діляться цією силою.

Таке натхнення шаную я. Я екстра взялася за голку і нитку. Вишивати – це мені стало ніби притулком для душі. Я вже розписувалася і всім говор’ю (хто мене вислухає) якими гарними, якими пишними я важаю наші взори.

Краса – це протеотрута від потворних вчинків. Творити – це протеотрута від беглуздого нищення. Плекати своє – це спротив троте того, який прийшов його нищити.

А крім того, роблю в цьому пості маленький анонс…

Недовго вже задумувалася над цим… продавати свої роботи і пожертвувати кошти на підтримку наших захисниць і захисників, на допомогу людям. Зараз сьогодні, готую і представляю вам свій онлайн магазинчик і ділюся першою серветкою, яку приготувала до продажу. Дивіться на сторінку BIG RED #2 ~ ВЕЛИКА ЧЕРВОНЮХА НОМЕР 2 про саму серветку, а на сторінку STORE про магазинчик. Більша частина зібраних коштів висилатиму прямо на поміч ЗСУ і гуманітарним проєктам. Хочу в такий спосіб перетворити своїми руками стровену красу (якщо ви погодетеся, буду рада!) на частинку нашого національного спротиву.

Hello friends,

Slava Ukrajini!

Apart from some updates about the work in progress on a particular piece, this is the first post I’m writing since February 24th 2022, not at all due to some lack of thoughts or emotions, not at all due to a lack of something to say or share. Simply…. it’s complicated. It has been. It remains so. For months, I’ve been thinking about this idea – Beauty as Resistance – and this evening, I’ve sat down to finally write something about it, because it’s been a sad day, because we remain strong, because it’s International Women’s Day and I want to celebrate the women who embroider and create, my grandmother, who taught me to embroider, our mother, who left for us a small treasure trove of sophistication in stitch.

As in the past, over the last 12 months, I’ve been watching how very much women in Ukraine are embroidering – they come together in groups, share their work (lots online), teach and learn techniques, celebrate their own. I’ve been especially captivated by the project #сорочкадлязахисника – Shirt for a Defender – (check it out on Facebook https://www.facebook.com/hashtag/сорочкадлязахисника), in which women have come together to make embroidered shirts for Ukrainian soldiers. It has morphed something deeply traditional into the hyper-contemporary, objects, items of clothing that are 100% rooted in our times and in this experience. On a separate page, a group fortnightly reports in on the progress of their work by sending in photos and then encourage and support one another. On Youtube, detailed masterclasses provide accessible instructions for embroidering and putting together a traditional blouse or shirt. Books are being dispatched. Designs are being graphed. Women embroider by daylight sitting at their windows during times of interrupted power supply. They cherish and celebrate their own. And the strength is shared.

I can only honour such inspiration. Over the last 12 months, I’ve embroidered a lot. Being with my linens and needles and threads has become somewhat of a refuge for my soul. I love Ukrainian embroidery so much. Spending time with something beautiful has been a source of restoration.

Beauty is an antidote to ugly deeds. To create is an antidote to senseless destruction. To celebrate one’s own is a resistance to those who come to destroy it.

And so, with this post, I’m making a little announcement…

Not for too long now, I’ve been thinking about this… selling my embroideries and donating the funds to support our defenders of Ukraine and the people whom they defend. Today, this evening, I am introducing to you my online store and the first of my embroideries that I’ve created for sale. Please check out BIG RED #2 ~ ВЕЛИКА ЧЕРВОНЮХА НОМЕР 2 for the embroidery and STORE for the store. A large proportion of the proceeds from sale will go directly to Ukraine to assist the Armed Forces of Ukraine and also humanitarian projects. In this way, I would like my hand-made beauty (if you agree, I’ll be very glad) to be another small part of the Ukrainian national resistance.

~oOo~